День пам'яті жертв голодомору

«Збудуймо пам'яті негаснучий собор»

В.1. Кожна людина, як і все свідоме людство, живе у трьох вимірах:

учора, сьогодні, завтра. Учора – це наша історія. Ми не знали її. А вона

бездонна, невичерпна криниця духу, мудрості, перемог і страждань.

Кожен народ, якщо він справжній народ, має свою власну історію. Але

наше громадянське завдання скликати живих до тих сіл і хуторів, до тих

криниць і спільних ям, куди скидали десятками виснажені тіла наших з

вами бабусь і дідусів, матерів і батьків, братів і сестер. І понаскидали їх

понад 7 мільйонів.

В.2. Голодомор 1932-33 рр.: мільйони жертв за 500 днів.

Коли дослідники говорять про голодомор 1931-33 рр., мається на

увазі період з квітня 1032 р. по листопад 1933 р. Саме за ці 17 місяців,

тобто, приблизно за 500 днів, в Україна загинули мільйони людей. Пік

голодомору прийшовся на весну 1933 року. в Україні тоді від голоду

вмирало 17 людей щохвилини, 1000 – щогодини, майже 25 тисяч –

щодня…

В.1. Найбільш постраждали від голоду Полтавська, Сумська, Харківська,

Черкаська, Київська, Житомирська області. На них припадає 52,8%

загиблих. Смертність населення тут перевищувала середній рівень у 8-9 і

більше разів.

В.2. У Вінницькій, Одеській, Дніпропетровській областях рівень

смертності був вищий у 5-6 разів. У Донбасі – у 3-4 рази. Фактично, голод

охопив весь Центр, Південь, Північ та Схід сучасної України. В таких же

масштабах голод спостерігався у тих районах Кубані, Північного Кавказу

та Поволжя, де жили українці.

В.1. (тримаючи хліб): Хліб… Скільки приємного щемету

появляється в душі кожного при згадці про Тебе. Святий Хлібе, про Тебе

не сміли згадувати жертви тридцять третього. Ти являвся їм уві сні

рожевою мрією.

Скільки померло з Твоїм іменем на вустах. Іменем жертв тридцять

третього року благаю вас – бережіть цей святий хліб. І нехай смак цього

хліба не дозволяє нам забувати, що Хліб – це Життя.

В.2.У нас, українців є традиція: коли людина помирає, запалюють свічку, щоб душа летіла при світлі і знайшла свій прихисток у потойбіччі. Запалимо Свічку Пам’яті.

В.1.Ми живемо в інший час і не причетні до тих страшних часів. Тому так важко достукатися до сердець нині сущих.  Коли наша розповідь дійшла до вашого серця, то перед цією свічкою скажіть слова, які згуртують нас – «пам’ять та віра».

В.2.Наша пам’ять про тих, хто не встиг запалити свічку, і віра у щасливе майбутнє для нас та нашої держави.  Пам'ять про Голодомор має бути вічною, як реквієм, як пересторога  всім сущим на  Землі.  Дякуємо усім присутнім за увагу!